Чорні діри поглинають все і ніщо від них не вислизає. Цz властивість - найбільш знакова характеристика цих загадкових космічних явищ. Професор Techonion Джефф Штайнхауер (Jeff Steinhauer) опублікував результати експерименту, підтверджуючи це. Він імітував «чорну діру» в лабораторних умовах.

З 1974 року розрахунки Стівена Хокінга показали, що чорні діри насправді "випромінюють" частки назад в космічний простір, і в кінці кінців повністю зникають. Через складність розрахунку цього випромінювання в глибинах космосу, випромінювання Хокінга залишалося теорією 42 роки досі. Однак новий експеримент Штайнхауера може довести теорію ближче, ніж будь-коли.

У своєму експерименті ізраїльський фізик створив імітацію "чорної діри". Він вистрілив з лазера, що складається з атомів рубідію через середу, охолоджуючу до майже абсолютного нуля. Атоми рухалися швидше, ніж швидкість звуку, що утруднило завдання звуку пройти через потік.

«Це все одно, що намагатися плисти проти течії річки», - сказав Штайнхауер. «Якщо річка тече швидше, ніж ви можете плисти, ви рухаєтеся назад, навіть якщо відчуваєте, що пливете вперед». Це означає, що частина звукової хвилі виштовхується з «чорної діри».

На основі експерименту Штайнхауера можна зробити висновок, що фотон може всмоктуватися в чорну діру, в той час як його партнер - віртуальна частинка - випромінюється в простір. Це те, що пропонує теорія Хокінга. «Те, що я бачив, передбачає, що справжня чорна діра може випромінювати щось», - сказав Штайнхауер. Якщо це вірно, і випромінювання Хокінга тепер доведено, Стівен Хокінг може нарешті виграти свою першу Нобелівську премію за роботу, написану 40 років тому.

Робота Штайнхауера ще не опублікована і перебуває на попередній видавничій платформі arXiv.org для експертної оцінки. Початкові реакції наукового світу були як позитивні, так і скептичні. Всі вони одностайно кажуть, що ці докази ще варто обговорити.