Фахівці відзначили, що він здатний кодувати білок 14-3-3 зета, присутній в кожній клітині тіла. Але, коли дослідники «вимкнули» ген у гризунів, то це призвело до значного зниження відкладень білого жиру (на противагу здоровому бурому) приблизно на 50%, при тому, що миші вживали висококалорійну їжу.

У другій групі гризунів, яких вивели з підвищеним рівнем 14-3-3 зета, вчені не блокували ген. Харчувалися вони тим же, що і миші з першої групи. У підсумку вони помітно стали більшими і товщими, а їх жирові запаси збільшилися на 22%.

В результаті експерименту вчені зробили висновок, що зета-білок все-таки впливає на обидва фактори жирових відкладень. До того ж він значно збільшує число жирових клітин, а також їх розмір.

Раніше фахівці вже знаходили близько 100 ділянок людського генома, які пов'язані з ожирінням. Хоча, вчені досліджували розподіл жирових відкладень і регуляцію почуття голоду. Але, конкретних генів не виділялося.

За словами авторів дослідження, Джеймса Джонсона (James Johnson) і Гарета Ліма (Gareth Lim), вони почали вивчати сімейство білків 14-3-3 ще 4 роки тому, так вони досить часто виявляли їх в білій жировій тканині людей, що страждають на ожиріння. Але, ніяких позитивних результатів не було. А в цьому експерименті вони виявили, що білком-регулятором є зета-варіант. Вчені показали явний причинно-наслідковий зв'язок між відповідним геном і відкладенням жиру. Дослідники припускають, що в результаті їх численних експериментів можна буде розробити і отримати ліки від ожиріння.

Джонсон каже: «робота показала нам, як фундаментальні дослідження здатні відкривати нові шляхи для розробки ефективних ліків, а також допомогти у вирішенні найважливіших проблем охорони здоров'я».