Поява так званого системного червоного вовчаку характерна атакою на суглоби, шкіру і нирки з боку імунної системи. Пов'язали його з дисбалансом кишкового мікробіома, точніше, з аномальним набором бактерій в кишечнику.
Це стало відомо згідно з новим дослідженням, проведеним вченими Медичного факультету Нью-Йоркського університету.
Хоча бактеріальний дисбаланс пов'язаний з багатьма імунними захворюваннями, включаючи запальні захворювання кишечника, артрит і деякі види раку, автори цього дослідження говорять, що їх експеримент є першим докладним доказом цього зв'язку з вовчаком.
Нове дослідження показало, що у жінок з діагнозом хвороби було приблизно в 5 разів більше кишкових бактерій під назвою Ruminococcus gnavus, ніж у здорових жінок того ж віку і расового походження.
Виявилося, що і спалахи захворювання (шкірний висип, болі в суглобах, важка дисфункція нирок, що вимагає діалізу), тісно пов'язані з істотним збільшенням бактерій R. gnavus в кишечнику. Поряд з цим, в зразках крові були присутні імунні білки - антитіла, спеціально сформовані для прикріплення до бактерій. Учасники дослідження з нирковими спалахами мали особливо високий рівень антитіл до R. gnavus.
Автори кажуть, що конкретні причини вовчака, якої страждають мільйони людей, невідомі, хоча є підозра, що частково відповідальні за неї генетичні фактори.
Отримані результати також вказують, що внутрішнє середовище кишечника може грати більш важливу роль, ніж генетика, зазначив доктор Сильверман, професор кафедри медицини та патології. Він підозрює, що антитіла до R. gnavus провокують постійну і сильну імунну атаку на органи.
За словами доктора Сильвермана, одним з найбільш практичних наслідків нового дослідження може бути розробка відносно простих аналізів крові для виявлення антитіл та його використання для діагностики, відстеження прогресу і терапії вовчака навіть на самих ранніх стадіях хвороби.
Сучасний підхід до лікування захворювання спрямований на придушення імунітету протипухлинними препаратами. Якщо ж результати дослідницької групи підтвердяться, то старий метод лікування можуть розглядати яктой, що заподіює шкоду, якщо він порушує загальний імунний захист від інфекції.
Замість цього, вважає доктор Сильверман, в майбутньому лікування може включати недорогі пробіотики або режими харчування, які перешкоджають росту R. gnavus і запобігають спалаху.
В якості альтернативи нові методи лікування можуть також використовувати для стимулювання збільшення Bacteroidesiformis - бактерій, які перешкоджають росту R. gnavus в кишечнику, та пересадку фекалій. При цьому кількість даних бактерій у пацієнтів з вовчаком зменшилася в чотири рази.
